Всім відома теза про те, що ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі. Візьмемо на себе сміливість дещо її адаптувати до наших реалій, і, власне, кажемо: ми не настільки багаті, щоб купувати колонку до хроматографа (змінювати трубки насосу чи ін'єкційний клапан) через кожні ...дцять аналізів. І якщо контекст тези про дешеві речі ви сміливо можете нагуглити, то нижче можна прочитати про те, як подовжити цикл роботи колонки за допомогою досить дешевих витратників, ну і — що не менш важливо — отримати якісний аналіз з першого разу.

Ви не помиляєтесь: мова піде про шприцеві фільтри.

Адже в чарівному світі хроматографії існує як мінімум три джерела, які з легкістю принесуть в систему хроматографа бруд, ще трохи бруду і ще зовсім трошки бруду, який врешті-решт гепне по вашій колонці так, що тиск в системі видасть на хроматограмі слово HELP, причому величезними літерами:

  • Перше джерело — це сам зразок.
  • Джерело друге — рухома фаза (не найпоширеніше, але деколи й до неї виникають питання).
  • І третє джерело — це безпосередньо самі компоненти системи приладу.

Тож ходімо вибирати шприцеві фільтри, як співається в маловідомій пісні відомого співочого ректора, «від джерел до джерел».

Стерильність та гігієна аналізу

Перше, на що потрібно звернути увагу — типи зразків. І звернути увагу не з творчої точки зору («Боже, що це за каламуть принесли?»), а з раціональної.

Очевидно: якщо зразок стерильний (біологічні рідини, фармпрепарати, розчини клітинних культур) — то й шприцевий фільтр теж потрібно взяти стерильний. Якщо в зразку можуть облаштувати побут якісь форми живих цивілізацій (як то в майже всій органіці чи водних розчинах) — беріть нестерильний фільтр, та й по всьому.

Алгоритм «чистих рук» при фільтруванні:

  1. Перед аспірацією зразка втягніть до шприца приблизно 1 мл повітря.
  2. Наберіть зразок, а потім знову втягніть 1 мл повітря. Залишки зразка обережно зітріть з голки.
  3. Уважненько під’єднайте шприцевий фільтр і добре затягніть в місці з'єднання.
  4. Натискаєте на поршень. Якщо в шприці залишились мікродози — зніміть фільтр, наберіть повітря, знову під’єднайте і дофільтруйте решту.
  5. Важливо: Якщо шприц менше 10 мл, режим «аж бігом» треба вимкнути. Сильна рука створює тиск, якого вистачить для розриву фільтра.
  6. Використаний (або пошкоджений) фільтр — в утилізацію. Без варіантів.

Рухома фаза: де ховається «невидимий ворог»?

Досвідчені лаборанти можуть презирливо скривитися: мовляв, готова фаза вже пройшла 7 кол пекла та фільтрацію через 0,2-мікрометрову мембрану. Але! Як тільки ви додаєте реагент (наприклад, фосфатну сіль) для регулювання pH — починається магія. Невидимий пил з повітря або мікрочастинки пластику від кришки роблять свою «брудну справу». Сіль розчиниться, а пил — ні.

Додайте сюди «шкідливу звичку» лити водний буфер в органіку (а не навпаки), де сіль може випасти в осад так елегантно, що ви й не помітите — і ви отримаєте ідеальний рецепт для вбивства колонки.

Практичний вибір: діаметр та пори

Вибір починаємо з об'єму зразка. Не варто використовувати величезний фільтр для краплі розчину, і навпаки.

Об'єм зразка Рекомендований діаметр фільтра
До 1 мл (мікродози) 4 мм
Від 1 до 10 мл 13-17 мм
Від 10 до 100 мл 25-30 мм
Більше 100 мл 30 мм та більше

Розмір пор: хто не пройде?

Розмір пор Призначення
0,2 - 0,22 мкм Видалення бактерій та мікроорганізмів («живої цивілізації»)
0,45 мкм Очищення від пилу, волокон та дрібних часточок
Від 0,45 мкм і більше Фільтрація в'язких розчинів

Матеріал мембрани: Хімічна сумісність

Вибір матеріалу — це гра на виживання. Деякі мембрани «проїдаються» певними розчинниками наскрізь, інші — милостиво пропускають їх крізь себе.

Тип мембрани Що фільтрує (Плюси) Чого боїться (Мінуси)
Ацетат целюлози Водні розчини, білки, ферменти. pH 4-8. ДМСО, ТГФ, кетони, луги та кислоти.
Регенерована целюлоза Універсальна для води та біо. pH 3-12. Сірчана, соляна, азотна кислоти, фенол, ДМФА.
Нейлон Спирти, луги, вуглеводні. pH 3-12. Кислоти (для них краще брати тефлон).
PTFE (Тефлон) «Універсальний солдат»: їдкі, гарячі розчини, кислоти. Боїться води (має низьку змочуваність).
PVDF «Син маминої подруги»: ідеально фільтрує воду. Кетони, ДМФА, концентрована сірчана кислота.
Скловолокно «Груба робота»: брудні, в'язкі розчини, камінці. Азотна кислота.

Звісно, це ще далеко не все, що ми можемо розповісти про шприцеві фільтри. Але в своєму блозі ми намагаємося зібрати практичні поради, засновані на досвіді людей з такого великого, але й водночас тісного світу лабораторної аналітики.

Потрібна допомога з підбором?

Якщо у вас виникли питання щодо хімічної сумісності або ви не знаєте, який діаметр обрати — фахівці Forlab завжди готові допомогти підібрати ідеальний інструмент для вашої задачі.

Купуйте просто, швидко та зручно у Forlab!